Опіки — це місцеві зміни, що виникають в організмі внаслідок впливу зовнішніх факторів: високої температури, електричного струму, агресивних хімічних речовин чи променевої енергії. Найчастіше трапляються термічні ушкодження, серед яких 50% — це опіки полум’ям. Близько 40% спостерігається ошпарювання гарячою рідиною, паром. Біля 10% опіків пов’язані з дією розпечених предметів. Ці види опіків часто зустрічаються в побуті та для домашнього догляду за ними рекомендовано використовувати щадні антисептики, такі як Хлоргексидин.
Термічний опік
Класифікація опікових ран залежить від глибини пошкодження:
- І ступінь — пошкодження поверхневе (пошкоджено лише епідерміс, є почервоніння та набряк шкіри, пухирів немає, помірний біль);
- ІІа ступінь — пошкодження поверхневе та часткове (пошкоджено поверхневий шар дерми, шкіра червона, волога, блідне при натисканні, є пухирі, придатки шкіри не пошкоджені, сильний больовий синдром);
- ІІб ступінь — пошкодження глибоке частково (пошкоджений глибший шар дерми, покритий струпом, не блідне при натисканні, больові відчуття незначні);
- III ступінь — глибоке пошкодження (ушкоджена вся товща шкіри та підшкірна клітковина, опікова поверхня біла чи темна, суха).
Також важлива площа опікової поверхні, що впливає на тяжкість опіку. Визначити її можна за «правилом долоні», згідно з яким площа долоні відповідає 1% площі тіла. Крім того застосовується «правило дев’ятки»:
- голова та шия — 9%;
- верхні кінцівки — по 9%;
- стегна — по 9%;
- гомілки та стопи — по 9%;
- груди — 9%;
- живіт — 9%;
- спина — 9%;
- поперек та сідниці — 9%;
- промежина — 1%.
Як лікувати опіки
Насамперед необхідно провести первинний туалет опікової поверхні:
- промивання шкіри навколо опіку спеціальним шампунем чи прохолодною водою;
- осушення опікової рани та обробка її антисептичними розчинами: Хлоргексидин, Бетадин, Йодобак;
- після обробки рани видаляють залишки одягу, епідермісу, сторонні тіла, накладається марлева серветка, просочена мазями: Дермазин, Бетадин, Левомеколь.
Місцеве лікування опіків полягає у накладенні лікувальних пов’язок з антисептиками. Також рекомендовано застосовувати протизапальні препарати для зменшення больового синдрому, антибіотики для профілактики інфекції, а також підтримувати нормальний водно-сольовий баланс.
При глибоких опіках необхідне хірургічне втручання:
- дренуючі декомпресивні операції (некректомії, некрофасціотомії, міотомії);
- операції, спрямовані на пластичне відновлення пошкоджених ділянок (пластичні закриття ран за допомогою ксено-, гомо-, аутотрансплантатів).
Лікування опіків — настільки складна задача, що була виділена в окрему науку — комбустіологію. Саме тому не рекомендується займатись самолікуванням, а треба звертатись за допомогою до лікарів.